Світові кризи сильно впливають на наш світогляд і спосіб життя. Економічні складнощі 2008 року загнали нас у рамки виживання. Є такий філософський вислів: «працювати, щоб жити чи жити, щоб працювати» – отож з того часу робота стала для більшості сенсом життя, головним фокусом. Відповідно, що до нього не попадало, просто розмивалося. Заміська нерухомість, про яку я хочу сьогодні розповісти, теж не пройшла фокусування, тому що важливо було бути мобільнішими, знаходиться в центрі міста, у гущі подій.

Дивно, в наскільки полярних умовах ми знаходимося сьогодні: локдаун змістив фокус із роботи на інші сфери, на які, як нам здавалося раніше, не вистачало часу. Коли всі посиділи 2-3 місяці на жорсткому карантині, стало очевидним, що цінність насправді зовсім в іншому – в самому житті, людях, емоціях, комфорті, відпочинку. Як не дивно, заміський будинок дуже добре поєднує ці поняття.

Трансформація заміського будинку

У дев’яностих-нульових масово будували великі багатоповерхові палаци, площею 200-500 метрів, де є все. Причому такий підхід був притаманний як будинкам економ-, так і преміум класу – просто виконання та наповнення відрізнялося за якістю та вартістю.

Потім люди зрозуміли, що будинок — це дороге задоволення, його потрібно обслуговувати, ресурси коштують великих грошей, а фінансове становище непередбачуване. Так і розпочалася плавна мінімізація площ. Також підвищилися вимоги до енергозбереження, експлуатації та автономності.

І ось сьогодні, майже через 30 років розвитку ринку, прийшло розуміння, що в будинку головне — це не його площа, а функція, яку він виконує. Саме карантин задає якісний вплив на сучасні вимоги до інфраструктури заміського житла. Будинок стає не тільки місцем для життя, а й тривалого проведення часу і навіть роботи.

Попит поки не підняв ціни

Якщо у 2008 році було кілька сотень заявлених котеджних містечок, з яких розвинулося менше половини, то сьогодні близько 200, куди входять умовні містечка, що складаються з кількох будинків, об’єднаних загальним парканом. За останні 12 років нових масштабних проектів практично не будувалося, відповідно розвиток існуючих проектів та маленькі проекти на 5-10-20 будинків повністю покривали невеликий попит.

Але настав карантин, і всі захотіли виїхати за місто. Коли люди розібрали всі орендні котеджі і залишився справді неліквід за космічними цінами, стало зрозуміло, що в довгостроковій перспективі раціональніше купити будинок, ніж його орендувати. Але і тут є проблеми з вибором, бо якісних пропозицій на ринку практично немає.

При цьому незважаючи на всю популярність заміського житла в цьому сезоні і ціни на оренду, що стрімко злетіли, вартість продажу будинком поки не зросла. За 30 років на ринку накопичилося багато різного житла. І якщо орендувати, причому швидше за все тимчасово, можна будь-який будинок, то купувати хочеться вже «правильний».

То що ж відбувається з цінами? З одного боку, є покупець, який хоче купити, з іншого боку є продавець, який ще більше хоче продати, бо швидше за все продає він цей будинок уже не один рік, а то й усі дванадцять. За цей час будинок морально застарів і не відповідає сьогоднішнім вимогам до архітектури, інженерії та планувальних рішень. Тому й ціну не піднімає – аби лише продати. І виходить, що, незважаючи на попит, розумні продавці ціну не піднімають. Насправді ринок продажу заміської нерухомості лише починає своє зростання. Але незважаючи на те, що ми зараз за низькою ціною, я не радив би поспішати з покупкою. Вже восени ми побачимо старт продажу нових котеджних містечок – і звичайно, вибір буде більшим, тому не варто поспішати.

Де восени шукати новий будинок

Так вийшло, що в 2008 році багато девелоперів обпеклися і пішли з сегменту заміської нерухомості. Навіщо працювати з ризиковим проектом, якщо є що розвивати у місті, де більш зрозумілим є попит, рентабельність та прибутковість. Але зміна тенденцій вже повертає девелоперів на ринок заміської нерухомості: ще з кінця нульових залишилося багато проектів, які до сьогодні лежать під сукном, але після перегляду концепцій, форматів будинків та інфраструктури, в оновленому вигляді скоро з’являться на ринку.

Якщо політати повітряною кулею над Київською областю, можна побачити, як трактори активно планують ділянки, бо вже зрозуміло, що цей тренд нікуди не зникне. Наразі затребуване все — запитують і Броварський напрямок, і Вишгородський, і Бориспільський – фактично в усіх напрямках є попит. Нові котеджні містечка з’являтимуться як на віддаленні 10-20 км від міста, так і 50-70 — просто це будуть різні формати та класи. Наприклад, такий формат як будинок вихідного дня в Україні абсолютно не розвинений, але вочевидь що він також стане популярним.

Різні сегменти будуть поводитися по-різному. Якщо ми говоримо про економ-сегмент, то в найближчих передмістях повинні з’явитися котеджні селища малоформатних будинків, які будуватимуться за технологіями, що швидко зводяться. Девелопери вже шукають ділянки, починаючи від 50 до 500 га. Такі великі площі потрібні, щоб рівномірно розподілити вартість інфраструктури та звести її до мінімуму у собівартості одного будинку. Площа таких будинків розпочинатиметься від 60 квадратів + ​​тераса. Тобто вони фактично можна порівняти з квартирою, яка при цьому знаходиться за містом на своїй ділянці і ще й коштує дешевше.

Джерело: Блог НВ Бізнес